Оскільки війна в Україні ще продовжується, офіцери, співробітники та волонтери Армії Спасіння продовжують відігравати важливу роль в підтримці постраждалих.
Велика увага світу зосереджена на містах України, які зазнали нападу, інші частини країни мають справу з напливом біженців, оскільки мільйони людей шукають безпеки подалі від своїх домівок. За оцінками, наразі до 15 мільйонів людей були змушені тікати через війну.
Кропивницький, в центральній Україні, є одним з таких міст, і офіцери Армії Спасіння надають допомогу новоприбулим.
Капітани Данило та Валерія з корпусу у м. Кропивницький, лейтенант Тетяна з смт. Нове та капітани Дмитро та Дар’я з Дніпра очолюють реагування Армії Спасіння.
Війна не є чимось новим для чотирьох офіцерів, які були призвані до дій у 2014 році, коли Росія захопила Крим.
Даніїл сказав: «Наш досвід у 2014 році означав, що ми могли зрозуміти, чим ми можемо бути корисними для спільноти та як ми можемо допомогти людям. Коли почалася війна, ми зібралися всією церквою, щоб скласти наші плани. Ми знали, що людям знадобиться їжа, засоби гигієни та місце для сну».
Офіцери робили закупи продуктових наборів, ковдр і матраців, перетворюючи свою церкву на притулок задля безпечного місця ночівлі постраждалим.
Дар’я розповіла: «Ми спілкуємося з людьми, намагаємося їх втішити і допомагаємо їм знайти інше місце, якщо ми не можемо їх забезпечити. Ми молимось за людей і з людьми».
«Деякі люди навіть не мали запасного одягу. Одна сім’я покинула дім, в чому стояли, тому їм було дуже холодно, коли вони прийшли. Ми зробили все, щоб їм було комфортно. Також ми приймали багато батьків з новонародженими, які прийшли до нас, щоб безпечно переночувати. Деякими ночами це було схоже на дитячий садок.
«Через стресову ситуацію деякі мами не могли годувати дітей грудьми, тому довелося купувати суміші. Матері були дуже вдячні».
Новоприбулі до Кропивницького зіткнулися з проблемою пошуку житла для себе та своїх родин.
Валерія розповіла: «Деяким сім’ям доводилося знімати квартиру, де немає подушок і ковдр для дітей. Люди спали, накрившись пальто і використовуючи сумки як подушки. Квартири дорогі – часто дві-три сім’ї тісняться в одній кімнаті».
Дякуючи Богу, в Кропивницькому не було військових дій, але в команді всі усвідомлюють, що ситуація може змінитися будь-коли. Дмитро і Дар’я переїхали до Кропивницького з Дніпра, який зазнав сильного бомбардування.
Пара сказала, що віра тримала їх і їхніх колег у всьому.
Дмитро сказав: «Віра дуже важлива в цей важкий час. Без Бога та нашої віри ми б не змогли зробити стільки, скільки робимо. Коли ми зустрічаємося з біженцями, ми всі разом молимося, і вони просять нас помолитися за них. Майже всі, хто приходив, хотіли взяти Новий Завіт чи папірець з молитвою – без нього ніхто не хотів йти додому».
Дар’я сказала, що молитва виявилася особливо сильною.
Вона розповіла: «Жінка з Маріуполя приїхала, бо хотіла отримати передачі для себе та дочки, хоча не знала, чи вони жива. Вона почала плакати, ми разом помолилися, а потім зателефонували та поговорили з її дочкою, яка були в порядку».
Команда підкреслила, що продовжуватиме служити стільки, скільки буде потрібно.
Дмитро сказав: «На початку війни велика хвиля біженців потребувала місця для ночівлі – тепер люди повільно повертаються додому. Людям ще довго буде потрібна підтримка від нас».
Автор – Тім Грін
Армія Спасіння Території Великобританії та Ірландії