Я пам’ятаю перші новини, перші тривоги та перші вибухи у Львові. Пам’ятаю те, як ми у вузькому коридорі з двома дітьми ховалися в квартирі на дев’ятому поверсі. Пам’ятаємо, як усі двері та вікна в квартирі деренчали від вибухів, які були за 800 метрів від нас. Все це здавалося кошмаром і страшним сном, а насправді – це ми прожили і продовжуємо жити. Найбільшим хвилюванням і страхом було – наші двоє дітей. У такі моменти занепокоєння, невизначеності, тривоги особливо починаєш роздумувати і шукати виходу, шукати правильне рішення. Молитва і довіра Богу було першим нашим кроком і світлом перемогти страх.
Наприкінці будь-якого тунелю завжди є вихід, наприкінці будь-якого тунелю завжди можна побачити світло. Для мене, як віруючого християнина і служителя, не повинно бути місця для страху, горя і темряви, хоча іноді тривога є, але в той же момент – завдяки вірі, я знаю, я продовжую довіряти Богові. Я не один, Господь зі мною і в ці важкі дні. У Бога і з Богом я знаходжу вирішення всіх проблем, Він є вихід з тунелю, Він є Спасіння моє, Він є для мене Світло, яке виводить з цього темного тунелю.
Багато можна сказати про світло в годину війни – для мене це повна довіра Богу, це просто – продовжувати жити далі, навіть, коли, часом, дуже важко. Світло – Це Христос, Якого я бачу щодня в моєму житті, Світло – Це Христос, Якого я бачу, і бачу як Він сяє і дає надію не тільки для мене, а й для людей навколо мене. Світло – це моя перемога:
«Господь моє світло й спасі́ння моє, — кого бу́ду боятись? Господь — то тверди́ня мого життя, — кого буду ляка́тись? Коли будуть зближа́тись до ме́не злочи́нці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники́ та мої вороги, — вони спотикну́ться й попа́дають!… коли проти мене розло́житься та́бір, то серце моє не злякається, коли проти мене повста́не війна, — я наді́ятись буду на те́, — на по́міч Його́!Одно́го прошу́ я від Господа, буду жадати того́, — щоб я міг пробува́ти в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробува́ти!бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй ски́нії, сховає мене потає́мно в Своєму наме́ті, на скелю мене проведе́!» (Книга Псалмів 26/27:1-5 ).
Капітан Сергій Ніка
Офіцер Корпусу у м. Львів