Мене звати Дар’я. Я капітан Армії Спасіння. Мій чоловік теж офіцер Армії Спасіння, майор. Маємо двох дітей – 8 та 2 роки.
Оскільки місто Дніпро зараз сильно обстрілюється ракетами, ми, з міркувань безпеки, залишили Дніпро 26 квітня та вирушили до міста Кропивницький, в центральній Україні. Зараз ми перебуваємо в Кропивницькому, підтримуючи Армію Спасіння.
Ситуація в Україні дуже неспокійна. Ми дуже втомилися від напруги. Звичайно, ми дуже сумуємо про тисячі смертей. Вони мої співгромадяни: батьки, матері, діти та друзі.
24 лютого рано вранці нас налякали вибухи. Було так небезпечно, що всі залишалися вдома. Війна почалася.
У багатьох людей були напади паніки. Все моє тіло тремтіло. Це не зупинялося, і я ледве могла дихати. Я відчувала огиду.
З часом стало краще. Знаєте, люди можуть звикнути до всього. Тепер ми чуємо сирени кілька разів на день і вночі, намагаючись жити нашим повсякденним життям. Але ми знаємо, що ракети призначені для того, щоб вбити нас і зруйнувати наші домівки. Якщо нам пощастить, ракета буде збита ППО.
Наше життя повністю змінилося. На вулиці ви можете відчути напругу, яка впливає на кожну сферу вашого життя. Дитячі садки та школи закриті. Тепер студенти навчаються дистанційно через Інтернет. Під час цього нещастя їм треба впоратися.
Ціни на всі товари, такі як хліб і паливо, постійно зростають. Зараз газ на АЗС закінчився. А якщо десь є газ, то там кілометрові черги. Деякі ліки та товари не можуть бути доставлені. Навіть якщо у людей є гроші, вони просто не можуть їх купити.
Якщо ви поїдете на машині з одного міста в інше, ви всюди побачите солдатів, військове спорядження та військові колони.
Відразу, на початку війни, Армія Спасіння розгорнула свої сили, щоб допомогти людям, які були змушені покинути свої домівки через вторгнення. В корпусі Армії Спасіння у м. Дніпро ми надали людям ковдри та пледи. Незабаром виник дефіцит їжі, і ми почали роздавати продуктові набори. Ми також забезпечували гарячою їжею та хлібом біженців, які використовували залізничну станцію як притулок. Подібні дії Армія Спасіння проводить і в інших регіонах України. Наші будівлі будуть доступні для ночівлі скрізь, де це можливо.
Корпуси у Кропивницькому, смт. Новому (поблизу Кропивницького) та Дніпрі об’єдналися, і ми щотижня роздаємо біженцям 600 продуктових наборів, ковдр, подушок, пледів та білизни. З 200 тисяч жителів Кропивницького 80 тисяч уже не мають житла. Допомога Армії Спасіння вкрай потрібна. Особливо тому, що є загроза, що ця війна не закінчиться найближчим часом.
Та коли війна закінчиться, велика кількість людей не зможе повернутися до своїх домівок, тому що їх там вже немає. Робочі місця багатьох тисяч людей більше не існуватимуть, через що вони втратять джерело доходу. Як же їм тоді годувати сім’ї?
Ми, як Армія Спасіння, готові зробити все можливе, щоб так чи інакше допомогти мільйонам людей, які цього потребують. Порівняно з Православною Церквою, ми обмежені кількісно і можливостями, і вплив на суспільство дуже малий. Однак, це наша можливість нести людям добру новину Євангелія та Божої любові.
Один з наших українських офіцерів зараз воює, визволяючи Україну.
Хоча ми з моєю сім’єю на даний момент перебуваємо у відносній безпеці, воєнне насильство недалеко від нас. Насильство танків, артилерії, бомб і артилерії постійно забирає багато життів і людей, які втрачають кінцівки. Це зараз наша реальність. В нашій прекрасній країні вже ніхто не застрахований.
Дякую за листи, які ви надсилаєте президентам, і за те, що щонеділі вшановуєте їх хвилиною мовчання. Дякую за ваші молитви та добрі побажання – все це безцінно!
Важкий час, але ми будемо боротися. І ми обов’язково переможемо. Я так думаю!
Інтерв’ю для Leger des Heils Korps Zeist