Я ніколи не думала, що я буду переживати війну. Я і моя родина, звичайно. Але так сталося. 24- го лютого я вже була в Україні, не дивлячись на те, що перед цим  перебувала у відпустці зі своїми дітьми в Польщі.

Я згадую ці перші дні, коли прийшла ця звістка про війну, і важко уявити собі, що можна спокійно реагувати на інформацію, яка приходить до тебе: що робити, як себе вести, куди дітися разом зі своїми дітьми, і які кроки треба зробити.  До мене телефонували мами наших підлітків і запитували, коли ми збираємося від’їжджати. Я не знаю, чого вони так вирішили, що ми збираємося від’їжджати. Мабуть вони теж сильно переживали за це. Для мене це питання не стояло, я мала залишатися в Україні і робити те, що я можу робити.

 Дуже важко зараз,  як для мене особисто  і як для служителя, бачити просто тисячі нужденних людей, які просто не знають де їм знайти кусок хліба на сьогодні, де їм знайти житло, як їм організувати  їхнє життя, особливо ті родини, в яких є діти, які потребують якогось спеціального догляду. Ми просто кожен день стикаємося з цим по телефону чи в житті. Але я славлю Бога, що в Ньому є надія. Я знаю, що це моє світло в  кінці любого тунелю. Я хочу показати таку маленьку поробку, який мене дуже особисто підбадьорив. Його принесла одна жіночка, яка приїхала сюди зі Сходу України,  і вона сказала, що таку вироби робить її донька, яка приїхала з Донецької області. Я дуже вдячна, що вона цим мене дуже сильно підбадьорила.   Вона сказала, що дуже вам дякую за те, що ви робите,  і для нас це дуже добре, коли є люди , які на нас чекають, особливо в Вінниці, особливо в  Армії Спасіння, де ми можемо бачити надію.

Я дуже радію, коли я бачу нашу молодь та підлітків, які мобілізувались зараз робити добрі справи в своєму житті. Вони мабуть до кінця ще не знають, що з ними буде в майбутньому, які вибори на них очікують, але вони теж роблять те, що вони можуть робити. Наприклад, вони служать, вони допомагають нам фасувати продукти, вони допомагають нам організовувати Програми для дітей, які тимчасово перебувають, наприклад, в різних містах – в Вінниці чи в Кропивницькому. Вони дійсно молодці, і це  дуже сильно підбадьорює мене. І я вірю, я вірю що майбутнє є – нашої країни, в нашій Україні і в Армії Спасіння в Україні. І це мене дуже тішить.  

Майор Ірина Шваб

Лідер Дивізії Україна

Я ніколи не думала, що я буду переживати війну. Я і моя родина, звичайно. Але так сталося. 24- го лютого я вже була в Україні, не дивлячись на те, що перед цим  перебувала у відпустці зі своїми дітьми в Польщі.

Я згадую ці перші дні, коли прийшла ця звістка про війну, і важко уявити собі, що можна спокійно реагувати на інформацію, яка приходить до тебе: що робити, як себе вести, куди дітися разом зі своїми дітьми, і які кроки треба зробити.  До мене телефонували мами наших підлітків і запитували, коли ми збираємося від’їжджати. Я не знаю, чого вони так вирішили, що ми збираємося від’їжджати. Мабуть вони теж сильно переживали за це. Для мене це питання не стояло, я мала залишатися в Україні і робити те, що я можу робити.

 Дуже важко зараз,  як для мене особисто  і як для служителя, бачити просто тисячі нужденних людей, які просто не знають де їм знайти кусок хліба на сьогодні, де їм знайти житло, як їм організувати  їхнє життя, особливо ті родини, в яких є діти, які потребують якогось спеціального догляду. Ми просто кожен день стикаємося з цим по телефону чи в житті. Але я славлю Бога, що в Ньому є надія. Я знаю, що це моє світло в  кінці любого тунелю. Я хочу показати таку маленьку поробку, який мене дуже особисто підбадьорив. Його принесла одна жіночка, яка приїхала сюди зі Сходу України,  і вона сказала, що таку вироби робить її донька, яка приїхала з Донецької області. Я дуже вдячна, що вона цим мене дуже сильно підбадьорила.   Вона сказала, що дуже вам дякую за те, що ви робите,  і для нас це дуже добре, коли є люди , які на нас чекають, особливо в Вінниці, особливо в  Армії Спасіння, де ми можемо бачити надію.

Я дуже радію, коли я бачу нашу молодь та підлітків, які мобілізувались зараз робити добрі справи в своєму житті. Вони мабуть до кінця ще не знають, що з ними буде в майбутньому, які вибори на них очікують, але вони теж роблять те, що вони можуть робити. Наприклад, вони служать, вони допомагають нам фасувати продукти, вони допомагають нам організовувати Програми для дітей, які тимчасово перебувають, наприклад, в різних містах – в Вінниці чи в Кропивницькому. Вони дійсно молодці, і це  дуже сильно підбадьорює мене. І я вірю, я вірю що майбутнє є – нашої країни, в нашій Україні і в Армії Спасіння в Україні. І це мене дуже тішить.  

Майор Ірина Шваб

Лідер Дивізії Україна